Піонер поведінкової економіки, автор бестселера "Думай, швидко, повільно" (2011), лауреат Нобелівської премії з економіки Деніел Канеман помер у віці 90 років
Канеман і його давній соратник Амос Тверскі змінили сферу економіки, яка до їхньої роботи здебільшого припускала, що люди є "раціональними суб'єктами", здатними чітко оцінювати вибір, наприклад, яку машину купити або на яку роботу влаштуватися.
Однак наші рішення залежать від прихованих примх і уявних ярликів, які можуть спотворювати наші думки ірраціональним, але передбачуваним чином. Наші розумові процеси розділені на дві системи: швидку, інтуїтивну і повільну, розумову.
Візьмемо, наприклад, хибну впевненість у передбаченнях. В уривку зі своєї книжки Канеман описав завдання "групи без лідера", що використовується Відділенням психології ізраїльської армії для оцінки майбутнього лідерського потенціалу. Вісім кандидатів, невідомих один одному, мали разом перетнути шестифутову стіну, використовуючи тільки довгу колоду, не торкаючись колодою стіни або землі і не торкаючись самої стіни.
Спостерігачі за випробуванням, зокрема й сам Канеман, який народився в Тель-Авіві та проходив ізраїльську військову службу в 1950-х роках, упевнено визначили лідерів, що формуються завдяки цим випробуванням, тільки для того, щоб пізніше дізнатися, що їхні оцінки мало пов'язані з тим, як ці ж солдати виступали в офіцерській школі. Найцікавіше: цей факт не підірвав упевненості групи у своїх власних судженнях, які здавалися інтуїтивно очевидними, але при цьому, як і раніше, не могли передбачити лідерський потенціал.
"Це була перша виявлена мною когнітивна ілюзія" - писав пізніше Канеман. Для опису цього явища він придумав фразу "ілюзія достовірності".
Багаторічне партнерство Канемана з Тверскі розпочалося 1969 року, коли вони разом працювали над статтею, в якій аналізувалися інтуїції дослідників щодо статистичних методів у їхній роботі. "Цей досвід був чарівним", - написав пізніше Канеман у своїй Нобелівській автобіографії. "Люди, які знали його, часто описували Амоса як найрозумнішу людину, яку вони знали. А ще він був дуже кумедним ... і в результаті ми могли годинами старанно працювати в безперервних веселощах".
Ці двоє настільки тісно співпрацювали, що підкинули монетку, щоб визначити, хто з них буде провідним автором їхньої першої статті, а потім просто чергували цю честь протягом десятиліть.
"Ми з Амосом поділяли диво того, що разом володіємо куркою, яка може нести золоті яйця - спільний розум, що був кращим за наші окремі розуми", - писав Канеман.
Канеман і Тверскі почали вивчати процес ухвалення рішень у 1974 році і швидко дійшли висновку, що люди набагато інтенсивніше реагують на втрати, ніж на еквівалентні вигоди. Це поширене зараз поняття "неприйняття втрат", яке, серед іншого, допомагає пояснити, чому багато людей під час ухвалення рішень надають перевагу вибору статус-кво - бездіяльності, а не дії.
У поєднанні з іншими відкриттями пара розробила теорію ризикованого вибору, яку в кінцевому підсумку назвала "теорією перспектив".
Канеман отримав Нобелівську премію з економіки 2002 року за цей та інші внески, які зрештою лягли в основу дисципліни, нині відомої як поведінкова економіка. Економісти стверджують, що Тверскі напевно отримав би цю премію, якби не помер у 1996 році. Нобелівська премія не вручається посмертно.
Піонер поведінкової економіки, автор бестселера "Думай, швидко, повільно" (2011), лауреат Нобелівської премії з економіки Деніел Канеман помер у віці 90 років
Канеман і його давній соратник Амос Тверскі змінили сферу економіки, яка до їхньої роботи здебільшого припускала, що люди є "раціональними суб'єктами", здатними чітко оцінювати вибір, наприклад, яку машину купити або на яку роботу влаштуватися.
Однак наші рішення залежать від прихованих примх і уявних ярликів, які можуть спотворювати наші думки ірраціональним, але передбачуваним чином. Наші розумові процеси розділені на дві системи: швидку, інтуїтивну і повільну, розумову.
Візьмемо, наприклад, хибну впевненість у передбаченнях. В уривку зі своєї книжки Канеман описав завдання "групи без лідера", що використовується Відділенням психології ізраїльської армії для оцінки майбутнього лідерського потенціалу. Вісім кандидатів, невідомих один одному, мали разом перетнути шестифутову стіну, використовуючи тільки довгу колоду, не торкаючись колодою стіни або землі і не торкаючись самої стіни.
Спостерігачі за випробуванням, зокрема й сам Канеман, який народився в Тель-Авіві та проходив ізраїльську військову службу в 1950-х роках, упевнено визначили лідерів, що формуються завдяки цим випробуванням, тільки для того, щоб пізніше дізнатися, що їхні оцінки мало пов'язані з тим, як ці ж солдати виступали в офіцерській школі. Найцікавіше: цей факт не підірвав упевненості групи у своїх власних судженнях, які здавалися інтуїтивно очевидними, але при цьому, як і раніше, не могли передбачити лідерський потенціал.
"Це була перша виявлена мною когнітивна ілюзія" - писав пізніше Канеман. Для опису цього явища він придумав фразу "ілюзія достовірності".
Багаторічне партнерство Канемана з Тверскі розпочалося 1969 року, коли вони разом працювали над статтею, в якій аналізувалися інтуїції дослідників щодо статистичних методів у їхній роботі. "Цей досвід був чарівним", - написав пізніше Канеман у своїй Нобелівській автобіографії. "Люди, які знали його, часто описували Амоса як найрозумнішу людину, яку вони знали. А ще він був дуже кумедним ... і в результаті ми могли годинами старанно працювати в безперервних веселощах".
Ці двоє настільки тісно співпрацювали, що підкинули монетку, щоб визначити, хто з них буде провідним автором їхньої першої статті, а потім просто чергували цю честь протягом десятиліть.
"Ми з Амосом поділяли диво того, що разом володіємо куркою, яка може нести золоті яйця - спільний розум, що був кращим за наші окремі розуми", - писав Канеман.
Канеман і Тверскі почали вивчати процес ухвалення рішень у 1974 році і швидко дійшли висновку, що люди набагато інтенсивніше реагують на втрати, ніж на еквівалентні вигоди. Це поширене зараз поняття "неприйняття втрат", яке, серед іншого, допомагає пояснити, чому багато людей під час ухвалення рішень надають перевагу вибору статус-кво - бездіяльності, а не дії.
У поєднанні з іншими відкриттями пара розробила теорію ризикованого вибору, яку в кінцевому підсумку назвала "теорією перспектив".
Канеман отримав Нобелівську премію з економіки 2002 року за цей та інші внески, які зрештою лягли в основу дисципліни, нині відомої як поведінкова економіка. Економісти стверджують, що Тверскі напевно отримав би цю премію, якби не помер у 1996 році. Нобелівська премія не вручається посмертно.
BY Hugs.fund
Warning: Undefined variable $i in /var/www/tg-me/post.php on line 280
Cryptoassets enthusiasts use this application for their trade activities, and they may make donations for this cause.If somehow Telegram do run out of money to sustain themselves they will probably introduce some features that will not hinder the rudimentary principle of Telegram but provide users with enhanced and enriched experience. This could be similar to features where characters can be customized in a game which directly do not affect the in-game strategies but add to the experience.
The Singapore stock market has alternated between positive and negative finishes through the last five trading days since the end of the two-day winning streak in which it had added more than a dozen points or 0.4 percent. The Straits Times Index now sits just above the 3,060-point plateau and it's likely to see a narrow trading range on Monday.
