Поліно, люблю🖤

Ще б десяточку красивих онлайн-купюр!

https://send.monobank.ua/jar/AcV95biN9G

10 000😁 10 грн мене не врятує, але дякую!

Бути джентльменом в секулярному світі народовладдя – значить кинути виклик суспільству споживацтва. І саме про те, як кидати цей виклик (а кожен жест оцінюється за його красою) написав свою книжку Бред Майнер.

Прослідковуючи довгий звивистий шлях від лицарства до 21-го сторіччя, автор наполягає, що справжній чоловік (і він не боїться казати саме так – «справжній») завжди дотримувався певного кодексу чести, який робив його одразу воїном, здатним захистити все прекрасне (а найперше свою Даму), монахом, себто розсудливою і спокійною людиною (а найголовніше – стриманою), і коханцем – тим, хто дозволяє своїй Обраниці вгамувати його его на шляху до визволення.

Книга насичена дуже різними прикладами: ось вам Роберт Лі, а вже за декілька сторінок – чоловіки, які гинули під завалами 11 вересня; ось на конях скачуть лицарі, а вже за мить ми бачимо, як у Нормандії висаджуються Союзники. Майнер наполягає: гуманістичний світ може зберегти лише чоловік, який дотримується певного кодексу. Інакше – нам грець.

Ця книга справді кидає виклик. Її третє видання написане після того, як Америку сколихнули звірства BLM, котрі, маніпулюючи фактами і стоячи на засадах культурного і політичного неомарксизму, створили підгрунтя для появи масового лівацького насилля. І саме від нього нас застерігає автор: тільки так звана «токсична маскулінність» може врятувати нас від ісламізму, необільшовизму і інших деструктивних ідей. І в прикладах великих представників справжньої мужності автор не відмовляється від прикладу темношкірого чоловіка, чим підіймається над так званими «антирасистами».

Почасти автор занадто критичний: так, він дійсно наїжджає на ґеїв за їхню природу, і я не можу погодитись із ним в цьому; втім, він справедливо зазначає, що ґендерні студії є актом інтелектуального насильства, а не прогресу. Зрештою, засвідчує Майнер, весь так званий прогрес може звести себе до нездатності опору насильству. І тут в пригоді стає джентльмен.

Але чому саме «досконалий»? Позаяк кожен із нас може лише прагнути ідеалу. В цьому світі, – а Майнер, як католик-вірянин, спирається на свій духовний досвід, – досконалість неможлива. Але геть неправильним є рішення не прагнути її. Адже тільки по дорозі до божественного можна лишитись прихильником добра.

[А ще в книзі дуже класні описи чернечих абатств! Це прямо таки найулюбленіша частина!]

Читайте із задоволенням. І так – книга працює!

Дайте одmen'у грошей! Я для вас стараюсь (ви це можете підтвердити!).

https://send.monobank.ua/jar/94sK9eFCyg

Оце круто. Скрін звідси.

Я ще в тексті вперше побачила приблизну суму збитків від обстрілу друкарні - 6 мільйонів євро 🤯

Знаєте, як людина, знайома з крішнаїтами, можу вам констатувати: проблема не в ісламі. Мусульмани мені подзвонили, уточнили – і без зайвих слів до мене їде Коран (і не потрібно нікому знати, що це через Ґенона). А крішнаїти... Якось окремо про це поговоримо.

Робочі вайби!

Ну що – хто замовив?

юнґер вдома

Який же Жиль мерзенний мудак. Я в кайфі.

Я колись писав, що станеться мить, коли люди покидатимуть ці організації і боротимуться проти них. Прошу – мій хороший знайомий, Ед Різ, написав довгочит про те, чому сучасний Київ- і Харків-Прайд є диструктом саме для звичайних геїв, лесбійок etc.

Лакан дзвонив, сказав, що мав це все. Але ми не договорили – перервав дзвінок від Вітґенштайна!

І я от їх ніби не засуджую здебільшого, бо розумію, що життя за кордоном важке, що треба якось знаходити стабільність, що коханню не накажеш, що подекуди Микола менш вихований, ніж Андре, але...

Але що буде з нашою нацією завтра? Хто буде боронити ці землі? Скільки дівчат вже після війни зберуться і поїдуть завоювати любов Джонів і Махмудів? Риторичне питання.

Древні говорили, що світ померлих, царство Аїда, знаходиться десь на туманних берегах Понту Аксинського. Безсумніву - це так, це земля похмурих душ, недаром ми усі тут. Возрадуйтесь, мерці!

НОВИЙ ВИШКІЛ У КИЄВІ

15 червня о 09:00 буде проведено вишкіл, де ви зможете освоїти володіння зброєю, ознайомитись з CQB та опанувати навички тактичної медицини.

Для участі у вишколі обовʼязкова реєстрація за цим посиланням. Інформація про місце проведення буде надана після реєстрації.

Долучитись до вишколу можна за донат від 100 гривень, на потреби бійців Авангарду, які на данний момент виконують бойові завдання.

Задонатити можна за посиланням.
(прикріплюйте скріншот з донатом до гугл-форми)

До зустрічі на вишколі!

Спитаю у вітра, старого приблуди,
Що тугу в просторах висурмлює й гнів:
«Хто каторжні нори Сибіру запрудив,
Невинною плоттю людською набив?»

Карельські, Колимські, Далекого Сходу —
Хто нетрі, де шкіриться згуба жива,
Труною зробив для бездольних народів?
І вітер одкаже: «Я знаю: Москва!»

Спитаю у сонця, гарячого друга:
«Хто в пащах в’язниць, сутеренах сирих,
Упившися злом нелюдської наруги,
Катує братів-сонцелюбів моїх?

Хто краде в них казку привабного світла,
Роки хто, як нить золоту, обрива,
Хто юність ґвалтує іще нерозквітлу?»
І сонце одкаже: «Я знаю: Москва!»

Спитаю в землі, що дуднить споконвіку
Громами походів, столунням боїв:
«Хто крові розлив незагачені ріки
І кров’ю лани, мов дощем, напоїв?»

У древній земля опанчі похмуріє,
І оповідь буде предовга мені —
Предстане оточений ордами Київ…
Полтава… Історії чорної дні…

Прокотиться Вчора оглушеним громом,
І буде хлющати Сьогодні в крові…
Страшніше за пекло Гомори й Содому,
За Дантове пекло — свавілля Москви.

Мій друже, що вмієш цінить непокору,
Коли ти шепочеш молитви слова, —
Як вечора тінь запада яснозора,
Чи рано встаєш, пам’ятай же, що ворог,
Найбільший твій ворог — Москва!

— Петро Карпенко-Криниця

Меч твій – Господь; він вростає в судини твої.
Там, за вікном чути спалахи небі прозорі.
Меч твій – Господь; ти не впав, ти і далі стоїш,
бориш поток, ніби човен, загублений в морі;
носиш ім'я чорні спазми, що також – твої,
рани – твої, що гниють від ворожої солі,
бачиш – птахи відлітають подалі, в гаї,
значать межу, залишаються вічно в цім колі.

Господи, Меч мій, я зранку чекаю на дворі:
час вже іти, мов пастух – на далекі плаї.
Відвікували. Це знак проявився на долі, –
прагнути бою (здобутки не наші – Твої).

Зволиш віддати мені Свою частку, відколи
я прагну битви – бо мушу – бо стверджусь тоді.
Кожен із нас надто добре вживається в ролі,
щоби податись назад. Не полиш у біді.