А давайте назвемо певні речі своїми іменами?

Даша ф16 та її когорта бойових хліборізів напарювали з моменту Революції Гідності свої довбограйські ідеї кожній владі в Україні. Для цього вони бігали до партнерів і розводили їх на "ось саме ця запропонована ЦПК реформа точно додушить однооку змію корупції". І так 10 років підряд. Душили-душили і лаве пілили.

Що ми маємо в сухому залишку?
Довбойобський довічний ПЕП і йобаний рак у кожному банку.
Їбланське декларування, яке зайобує всіх нормальних і абсолютно похуй + поїбать всім крепкім корупціонерам, які можуть найняти нормальних юристів.
Пусте як барабан за змістом і результатами НАЗК, яке 7й рік внядряє антикорупційні стратегії в очікуванні поки той корупційний довгоносик нарешті ними нажреться.
Тупорилу цивільну конфіскацію, яку важко відрізнити від цивільної феляції згідно-відповідно результатів.

Ну тобто, антикорупційний комсомол з 3 класами освіти 10 год кошмарив державну службу усіма доступними способами, далі крошив батон на тих, хто їм натякав, що вони ідіоти, але черги на держслужбу немає саме зараз.

От раніше черга стояла така від горизонту. А зараз бац і нема.
От буквально після посту Лачена зникла.

Те, що силами команди, яка ліпить ф16 з хлібного м'якішу на держ службу ніхто не хоче ще з 2016 це конечна брехня.
Бридке намагання зграї обісраних аматорів перекласти відповідальність ще кудись. Фу блядь.

P.S.: пост викликаний спілкуванням з топорилим мусором з ДСРу, який намагається вирішити 2 інтелектуальні задачі одночасно
1) прочитати та зрозуміти, яке саме антикор законодавство він застосовує
2) з'ясувати чому його діти на сусіда схожі

Довго намагався згадати, що мені нагадують ларьочні дипломатичні прихвати адміністрації Трампа з тим, як Україна була винна 500 ярдів баксів, а тепер вже бац і лише 100 ярдів.
Торг ще триває.
А нагадують ці прихвати Ахмеда/Махмуда на базарі в Хургаді, який продає кальяни.
Коли тобі спочатку кажуть сто баксів, а потім доганяють тебе по базару з криками візьми за долар.

І тампонів.

«Спільна угода» є нескінченно диференційованою функцією.
Тобто ми можемо підписати навіть меморандум про наміри підписати меморандум про наміри підписати спільну угоду. І так скільки завгодно разів.

Абсурдною є сама ситуація.
А підписувати звичайно треба було.

Перших 9 респів проголосували з демократами.
Не пройшло і 3х місяців.

Вчора 9 респів розійшлися з лінією партії. Сьогодні суд повернув Голос Америки.

Окремо цікаво ким саме був призначений цей суддя.

Інституції потроху починають розгортатись. Інерція, так-с.

ЄСПЛ виніс рішення на користь Артема Ситника у справі щодо Реєстру корупціонерів

⚖️ 24 квітня ЄСПЛ виніс рішення у справі "Ситник проти України", визнавши порушення Україною одразу трьох статей Конвенції — 6 (право на справедливий суд), 8 (право на повагу до приватного життя) та 18 (зловживання обмеженнями прав).

Суд дійшов висновку, що ексдиректор НАБУ Артем Ситник не мав ефективних засобів захисту у справі щодо адмінправопорушення, а його безстрокове внесення до Реєстру корупціонерів було непропорційним і втручанням у його репутацію. Ба більше, ЄСПЛ заявив про політичну мотивацію переслідування.

Це рішення може мати наслідки не лише для адміністративної юрисдикції, а й для регулювання антикорупційної політики, ведення публічних реєстрів і захисту репутації публічних осіб.

@yurgazeta

Життєвий цикл бурякового довгоносика в Україні складає приблизно 4-6 місяців, після чого жук помирає.

За дивним збігом обставин, приблизно такий же цикл життя в Україні мають більшість політичних проектів.

Що характерно, користь для народного господарства обидва явища мають однакову.

Сім років тому ми вирішили, що нам це не подобається і створили свою організацію.

І я досі вражений, як вона працює. Від дивних акцій дивних людей, з костюмами і реквізитом, до представництва у громадських радах БЕБ, НАБУ, Міноборони, НСЗУ.

Від невеличких зборів до амбітних цілей. Від девізу «Де ми - там битви» до представництва сокирян в усіх родах військ.

Вже сім років я гордий бути одним зі співзасновників і частиною цього чудового руху, бо мене оточують люди, які допомагають рухати цей локомотив, не зважаючи ні на що.

Окремим важливим особисто для мене епізодом, більшим ніж побудова Левіафана громадських рад було «не поламати ДемСокиру», коли з початком повномасштабки я лишився за старшого. І після digital трансформації ДемСокира жива і наносить користь і на фронті і в тилу.

З Днем народження всіх нас!
Подарунки можна кидати за посиланнями, ми все одно все спустимо на такмед:

Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/33x63od
Карта — 5169 3351 0047 5223
Банка — https://send.monobank.ua/jar/6j3jn9D7wi
PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

Californication знятий в Радянському Союзі називається Афоня.
Замість Духовни Куравльов.
Живіть тепер з цим.

- Запам’ятайте, сержанти та офіцери, куля з пістолету Макарова летить по параболі, тобто отак!
- Пане лейтенанте, а якщо пістолет Макарова боком нахилити з-за кута вбити супротивника можна?
- Можна, але за статутом не положено.

Завершено перший в історії України міжнародний аудит правоохоронного органу — НАБУ.

https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/otsinka_nabu/finalnyi-zvit-ukr.pdf

І це досить цікава штука. НАБУ там більш-менш заїхало на оцінку «задовільно». Але є нюанс. Про нюанс я попереджав у своїй статті 2018 року.

https://petrimazepa.com/ru/missia_nevypolnima_ocenit_nabu

Методика аудиту не буде спадковою для наступних аудиторів. Тобто зараз зібралися аудитори, сказали, що таке добре, що таке погано. Але коли зберуться наступні аудитори, вони знову визначатимуть, що таке добре і що таке погано. І це може бути інше «добре» і «погано», яке «направить» Бюро в якусь іншу сторону. Можливо наступні аудитори захочуть успадкувати підхід попередніх. Можливо ні. Це буде виключна добра воля наступних аудиторів.
І кожного разу продовження роботи директора НАБУ буде підвішено новим аудитом без методики.

Відсутність «успадкування» між аудитами й надалі провокуватиме битву за вибір аудиторів.

Серед висновків, які важливі особисто для мене, — це відзначення адекватної та важливої ролі Ради громадського контролю в роботі органу.
Коли я захоплював 15 із 15 місць в РГК НАБУ, то певні особи обіцяли кари небесні й зраду, яка запаркує Бюро в стіну.
Цього не відбулося.

Усі конфлікти й проблеми, чому до цього 9 років аудит було провести неможливо, були закладені цими самими певними особами в закон про НАБУ.
Тому маємо те, що маємо.

Бо пророк у своїй вітчизні таки є.
І це я.

У книзі Хрещений батько є епізод зустрічі в ресторані між Солоццо, який здійснив дві спроби вбити дона Корлеоне, та Майклом Корлеоне — молодшим сином дона. Це суперсекретна зустріч, бо Солоццо переживає за своє життя через невдалі замахи. З собою він бере капітана поліції Маккласкі, який працює його бодігардом, розраховуючи на частку в героїновому бізнесі (через який уся ділюга й почалася).

Стратегія сімʼї Корлеоне полягала в тому, щоб Майкл убив Солоццо і Маккласкі, бо Корлеоне вірять, що буде третя спроба вбити дона.
І там був такий діалог:

Michael said gravely, “Most important of all I must have sure guarantees that no more attempts will be made on my father’s life.”

Sollozzo raised his hand expressively. “What guarantees can I give you? I’m the hunted one. I’ve missed my chance. You think too highly of me, my friend. I am not that clever.”

Michael was sure now that the conference was only to gain a few days’ time. That Sollozzo would make another attempt to kill the Don.

Чого нас вчить ця вигадана історія? Що певні переговори потрібні лише для того, щоб виграти час, імітуючи шлях до миру. Вірити їм не можна — слід готуватися до найгіршого з варіантів. Зрештою, треба дочекатися, поки Америка зробить правильне рішення — після того, як перепробує всі неправильні.

Заборонені до вивезення з Японії раки-самітники важать від 50 до 200 грамів в залежності від виду. Тобто в 6 валізах могло бути від 3200 до 800 раків.

До Сі Цзіньпіна раки-самітники жили усамітнено(по одному).
При Сі Цзіньпіні раки-самітники стали жити по 130-530 раків в одній валізі.

Тобто комунізм приніс японським ракам урбанізацію та проживання на китайських Позняках.

У Васі Обломова є пісня "Пасажир Якубович". Суть у тому, що через затримку рейсу пасажири незручно чекають у залі чекання, що буде далі. Адміністрації аеропорту на них похуй, плюс поєбать. І тут серед пасажирів встає Леонід Якубович і зі словами: "Я ведущий 'Поля чудес'! Что вы творите?! Это пиздец!" — виражає гнів пасажирів. У житті пасажирів ніхуя не змінюється, і вони так само хуйово сидять і чекають рейс. Але водночас пасажири відчувають велике внутрішнє піднесення, бо хтось встав і сказав! Майже дотичні до цього голосу свободи.

До чого тут епізод цієї пісні. Там зі вчора весь фейсбук, радісно тримаючи один одного за лайки, репостить статтю, яку можна назвати "Мемуари бившей": де збита льотчиця, яка пів року намагалась пристроїтись до нової адміністрації і не змогла, пише, що "і нє он ушол, а я сама єго бросіла".

Ця абсолютно беззмістовна стаття — пасажира Якубовича, який чекає рейс на Мічіган, але встає в повний зріст — і далі по тексту.

І весь обриганий фейсбучний ларьок, кожен лідер отсутствующих мненій, вже забув, як 6 квітня 2025 року так само тримав один одного за обурений лайк, де та сама Бріджет Посол не могла внятно сказати голосом через твітор, хто саме обстріляв Кривий Ріг, бо вона ще намагалась знайти собі місце в новій конфігурації.

Любі друзі, дорога родино, шановні громадяни, ви коли хочете долучитись до чужої думки, бо власної нема, і встать в повний зріст — ви хоч таблєткі від склерозу пийте. Фу.

Стріляв Шарій.

Пять пулек как в Мадридово!

Шо, Дубінський, ще хочеться на волю?