Цей допис мав з'явитися ще 26 листопада, проте бувають дні, коли просто нема сил написати щось вартісне. Й узагалі щось. Та саме 26 листопада відсвяткував свій 85-ий день народження Лех Мруз (Lech Mróz) - жива легенда польської антропології. І мені пощастило познайомитися з цим прекрасним чоловіком. Про це й розповім.
З чого ж почати? Це був липень 2021-го, коли світ дещо оговтався від пандемії та масові заходи потроху поверталися в офлайн. Мені пощастило приїхати на тритижневу ХХХІ Східну літню школу від Варшавського університету, де цикл семінарів проводив, зокрема, й мій науковий керівник з SD Anthropos. Проте я потрапив до іншої підгрупи - на семінарські заняття до старенького, проте дуже жвавого професора. Це і був Лех Мруз - людина надзвичайної ерудиції, найприємнішої вдачі й унікального почуття гумору. Зайвим буде й уточнювати, що наслухалися ми від нього чимало цікавезних історій з його багатої дослідницької практики. А досвід польових досліджень у нього величезний!
Лех Мруз народився 26 листопада далекого 1939-го року. Ступінь магістра етнології здобув у 1964 році у Варшавському університеті, де працює й нині. З тих же з 60-х років минулого століття брав участь в антропологічних експедиціях - і не де-небудь, а в Монголії. А потім були експедиції від Балтійського регіону до Балкан, від Сибіру до Індії. Тож не дивно, що він очолив кафедру етнології, а з 2001 по 2013 роки - Інститут етнології та культурної антропології Варшавського університету. Отримав чимало державних нагород, зокрема Золотий Хрест Заслуги в 2005 році, видав понад сотню наукових праць, серед яких кілька знакових монографій з ромських студій. Власне, Лех Мруз відомий у світі саме як циганолог. І дві з його книг мені пощастило мати в своїй бібліотеці. Та це окрема історія, варта розповідей внукам перед каміном) Ну, добре-добре, розповім. Хіба ж не я обіцяв ділитися такими історіями ще в описі цього каналу?
Та ось, що найголовніше: Лех Мруз - великий друг України та українців. Справжній і безумовний. Левову частку польових досліджень провів у наших Карпатах й на Галичині, товаришував з багатьма ключовими постатями культури, зокрема з подружжям Калинців, у котрих часто гостював. Між іншим, саме з розмов із ним у мене виник інтерес до постаті Ірини Калинець. А діло було так.
На одному з семінарів пан професор ділився черговою історією з етнографічних експедицій по Україні, а, власне, тим, як ця експедиція закінчилася у Львові за святковим столом у дружньому колі української інтеліґенції. "І, - каже Лех Мруз, - всі українці, з котрими я працював чи дружив за ці багато років, ніколи не мали нічого проти мене, це була атмосфера взаєморозуміння і глибокої дружби між українцями і мною - поляком. Бувало тільки моя близька подруга, як трохи вип'є, то згадувала мені за столом ті кривди, що поляки чинили українцям😅І так мені було ніяково, не знав куди себе подіти. А чоловік її заспокоював, мовляв, Іренко, та що ж тобі Лех зробив? То ж ні в чому він не винен, то наш друг". А от чия то була оселя ві Львові, професор не зізнавався. Все таки ділився досить особистими речами перед групкою малознайомих студентів. І вже пізніше, коли ми з професором прогулювалися університетським парком, я запитав його: "Це ж була Ірина Калинець?". "Угу" - відповів він. Пальцем в небо - та я вгадав 😏 І це професорове збентеження було таким милим) Він зауважив, щоб це було між нами. От я нікому про це і не розповідаю... 🤫 Хоча саме відтоді я по-особливому став поважати Ірину Калинець. Зрештою, настільки нею зацікавився, що зібрав уже немало її книг. Справжня амазонка!
Та що це я.. Отож, многая літа шановному професору! Sto lat!
Цей допис мав з'явитися ще 26 листопада, проте бувають дні, коли просто нема сил написати щось вартісне. Й узагалі щось. Та саме 26 листопада відсвяткував свій 85-ий день народження Лех Мруз (Lech Mróz) - жива легенда польської антропології. І мені пощастило познайомитися з цим прекрасним чоловіком. Про це й розповім.
З чого ж почати? Це був липень 2021-го, коли світ дещо оговтався від пандемії та масові заходи потроху поверталися в офлайн. Мені пощастило приїхати на тритижневу ХХХІ Східну літню школу від Варшавського університету, де цикл семінарів проводив, зокрема, й мій науковий керівник з SD Anthropos. Проте я потрапив до іншої підгрупи - на семінарські заняття до старенького, проте дуже жвавого професора. Це і був Лех Мруз - людина надзвичайної ерудиції, найприємнішої вдачі й унікального почуття гумору. Зайвим буде й уточнювати, що наслухалися ми від нього чимало цікавезних історій з його багатої дослідницької практики. А досвід польових досліджень у нього величезний!
Лех Мруз народився 26 листопада далекого 1939-го року. Ступінь магістра етнології здобув у 1964 році у Варшавському університеті, де працює й нині. З тих же з 60-х років минулого століття брав участь в антропологічних експедиціях - і не де-небудь, а в Монголії. А потім були експедиції від Балтійського регіону до Балкан, від Сибіру до Індії. Тож не дивно, що він очолив кафедру етнології, а з 2001 по 2013 роки - Інститут етнології та культурної антропології Варшавського університету. Отримав чимало державних нагород, зокрема Золотий Хрест Заслуги в 2005 році, видав понад сотню наукових праць, серед яких кілька знакових монографій з ромських студій. Власне, Лех Мруз відомий у світі саме як циганолог. І дві з його книг мені пощастило мати в своїй бібліотеці. Та це окрема історія, варта розповідей внукам перед каміном) Ну, добре-добре, розповім. Хіба ж не я обіцяв ділитися такими історіями ще в описі цього каналу?
Та ось, що найголовніше: Лех Мруз - великий друг України та українців. Справжній і безумовний. Левову частку польових досліджень провів у наших Карпатах й на Галичині, товаришував з багатьма ключовими постатями культури, зокрема з подружжям Калинців, у котрих часто гостював. Між іншим, саме з розмов із ним у мене виник інтерес до постаті Ірини Калинець. А діло було так.
На одному з семінарів пан професор ділився черговою історією з етнографічних експедицій по Україні, а, власне, тим, як ця експедиція закінчилася у Львові за святковим столом у дружньому колі української інтеліґенції. "І, - каже Лех Мруз, - всі українці, з котрими я працював чи дружив за ці багато років, ніколи не мали нічого проти мене, це була атмосфера взаєморозуміння і глибокої дружби між українцями і мною - поляком. Бувало тільки моя близька подруга, як трохи вип'є, то згадувала мені за столом ті кривди, що поляки чинили українцям😅І так мені було ніяково, не знав куди себе подіти. А чоловік її заспокоював, мовляв, Іренко, та що ж тобі Лех зробив? То ж ні в чому він не винен, то наш друг". А от чия то була оселя ві Львові, професор не зізнавався. Все таки ділився досить особистими речами перед групкою малознайомих студентів. І вже пізніше, коли ми з професором прогулювалися університетським парком, я запитав його: "Це ж була Ірина Калинець?". "Угу" - відповів він. Пальцем в небо - та я вгадав 😏 І це професорове збентеження було таким милим) Він зауважив, щоб це було між нами. От я нікому про це і не розповідаю... 🤫 Хоча саме відтоді я по-особливому став поважати Ірину Калинець. Зрештою, настільки нею зацікавився, що зібрав уже немало її книг. Справжня амазонка!
Та що це я.. Отож, многая літа шановному професору! Sto lat!
BY ⸙ Index Librorum ⸙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/tg-me/post.php on line 283
Telegram hopes to raise $1bn with a convertible bond private placement
The super secure UAE-based Telegram messenger service, developed by Russian-born software icon Pavel Durov, is looking to raise $1bn through a bond placement to a limited number of investors from Russia, Europe, Asia and the Middle East, the Kommersant daily reported citing unnamed sources on February 18, 2021.The issue reportedly comprises exchange bonds that could be converted into equity in the messaging service that is currently 100% owned by Durov and his brother Nikolai.Kommersant reports that the price of the conversion would be at a 10% discount to a potential IPO should it happen within five years.The minimum bond placement is said to be set at $50mn, but could be lowered to $10mn. Five-year bonds could carry an annual coupon of 7-8%.
Telegram and Signal Havens for Right-Wing Extremists
Since the violent storming of Capitol Hill and subsequent ban of former U.S. President Donald Trump from Facebook and Twitter, the removal of Parler from Amazon’s servers, and the de-platforming of incendiary right-wing content, messaging services Telegram and Signal have seen a deluge of new users. In January alone, Telegram reported 90 million new accounts. Its founder, Pavel Durov, described this as “the largest digital migration in human history.” Signal reportedly doubled its user base to 40 million people and became the most downloaded app in 70 countries. The two services rely on encryption to protect the privacy of user communication, which has made them popular with protesters seeking to conceal their identities against repressive governments in places like Belarus, Hong Kong, and Iran. But the same encryption technology has also made them a favored communication tool for criminals and terrorist groups, including al Qaeda and the Islamic State.
