804 день постійних спроб путінського режиму знищити моє рідне місто.
Двадцять третя година ночі. Харків у темряві. Вулиці занурені в чорноту ночі. Не працює більшість світлофорів. Голосно реве повітряна тривога. На відміну від столиці, тут ніхто не допиває "свій останній коктейль" в улюбленому барі. КАБи атакують передмістя з півночі. Харків завмер у напрузі. Те саме прифронтове місто в обідній час: кафе заповнені людьми, на дитячих майданчиках мами з візочками, діти катаються на гойдалках, книгарні вітають відвідувачів відчиненими дверима. Реве та сама сирена, але ніхто не реагує. Звикли. За останні три дні ворог знищив та пошкодив більше 90 житлових будинків, кілька промислових підприємств. Значна частина прильотів - КАБи. Ворог навчився влучати цією важкою зброєю не просто "за напрямками", як було ще кілька тижнів тому, а прямо туди, куди веде його хвора фантазія та збочені рефлекси. Цього разу знищили приватний будинок ректора провідного вишу, виробничі потужності патріотичної мережі кав'ярень та великий харчовий бізнес відомого волонтера.
Зруйновані будинки та виробництва ніхто відновити не в змозі. Пошкоджені раз за разом відроджуються, як птах Фенікс. Харківський бізнес досі не має пріоритетів у конкуренції з бізнесом з більш "мирних" регіонів, але дуже часто витримує і намагається бути кращим, більш людяним, більш системним. Хто може - працює дистанційно. Багато хто працює в умовах відсутності чоловіків призовного віку, багато хто - в напівзнищених приміщеннях та на генераторах. Харківські підприємці часто чують питання: "Чому ви не релокуєтесь?" Я чув тільки дві основних відповіді: "Бо це моє місто" та "Бо я не можу зупинити виробництво через постійні потреби клієнтів та партнерів". Є ще одна причина, про яку не говорять: "Бо релокація - це, з великою вірогідністю, втрата колективу". Так, багато хто залишив рідне місто, виїхавши за кордон, або на Захід України, до Києва або Дніпра. Хтось з тих, хто залишився, не може виїхати через хворобу близьких, небажання втрачати улюблену роботу чи через те, що працює на оборону. Так, багато хто долучений до воєнної промисловості, транспорту, в лікарнях, волонтерить поблизу ЛБЗ.
Я проводжу в Харкові приблизно третину свого часу. Видавництво має в харківських друкарнях більше 80 відсотків назв своїх книжок. Ми вже майже два роки не вказуємо адреси друкарень на більшості книжок, після того, як одна з них отримала дві ракети С-300 від північного сусіда у "подарунок". Частина техніки у нашому офісі прошита наскрізь металевими паличками розміром з пів-пальця, двір покритий "трояндами" від прильотів касетних "градів" та "смерчів". Так багато де в місті. Це - нова харківська реальність. До постійних жертв та розбитих будинків звикнути не можна. Звикли тільки до тривог. Постійно хтось переказує чергові російські ІПСО про наступ на Харків. Хтось сміється з цього. Хтось чекає на F-16.
Саме F-16, як і потужне далекобійне ППО і є рішенням для Харкова. Всі чекають, коли відгонять від кордону російські Сушки, які кидають на Харківщину КАБи. Всі чекають, коли вже наші партизани на Білгородщині або дрони СБУ та ГУР знищать гніздо російських С-300, які тероризують місто. Останнім часом почастішали приїзди західних дипломатів. Майже через день хтось розмовляє з харківськими чиновниками та областю про "Петріоти", "Іріси-Т" та "Насамси". Поки що ми знаємо про непоодинокі випадки знищення макетів таких комплексів Іскандерами. Ворог регулярно "купує" таку інформацію у тих покидьків-інформаторів, які ще, на жаль, залишилися в місті.
Харків дуже чекає на нашу Перемогу. Тільки завершення бойових дій, а не тимчасове припинення вогню може повернути місту його справжній статус промислового та торговельного лідера. За ці 800 днів тут не залишилося повністю непошкоджених будинків, людей, тих, у кого в найближчому оточенні немає втрат. Кожен день зволікання партнерів з вирішенням питання закриття неба над містом - це десятки мільйонів доларів на відновлення і людські долі, які не можна відновити. Харків - залізобетон. Харків - переможе.
804 день постійних спроб путінського режиму знищити моє рідне місто.
Двадцять третя година ночі. Харків у темряві. Вулиці занурені в чорноту ночі. Не працює більшість світлофорів. Голосно реве повітряна тривога. На відміну від столиці, тут ніхто не допиває "свій останній коктейль" в улюбленому барі. КАБи атакують передмістя з півночі. Харків завмер у напрузі. Те саме прифронтове місто в обідній час: кафе заповнені людьми, на дитячих майданчиках мами з візочками, діти катаються на гойдалках, книгарні вітають відвідувачів відчиненими дверима. Реве та сама сирена, але ніхто не реагує. Звикли. За останні три дні ворог знищив та пошкодив більше 90 житлових будинків, кілька промислових підприємств. Значна частина прильотів - КАБи. Ворог навчився влучати цією важкою зброєю не просто "за напрямками", як було ще кілька тижнів тому, а прямо туди, куди веде його хвора фантазія та збочені рефлекси. Цього разу знищили приватний будинок ректора провідного вишу, виробничі потужності патріотичної мережі кав'ярень та великий харчовий бізнес відомого волонтера.
Зруйновані будинки та виробництва ніхто відновити не в змозі. Пошкоджені раз за разом відроджуються, як птах Фенікс. Харківський бізнес досі не має пріоритетів у конкуренції з бізнесом з більш "мирних" регіонів, але дуже часто витримує і намагається бути кращим, більш людяним, більш системним. Хто може - працює дистанційно. Багато хто працює в умовах відсутності чоловіків призовного віку, багато хто - в напівзнищених приміщеннях та на генераторах. Харківські підприємці часто чують питання: "Чому ви не релокуєтесь?" Я чув тільки дві основних відповіді: "Бо це моє місто" та "Бо я не можу зупинити виробництво через постійні потреби клієнтів та партнерів". Є ще одна причина, про яку не говорять: "Бо релокація - це, з великою вірогідністю, втрата колективу". Так, багато хто залишив рідне місто, виїхавши за кордон, або на Захід України, до Києва або Дніпра. Хтось з тих, хто залишився, не може виїхати через хворобу близьких, небажання втрачати улюблену роботу чи через те, що працює на оборону. Так, багато хто долучений до воєнної промисловості, транспорту, в лікарнях, волонтерить поблизу ЛБЗ.
Я проводжу в Харкові приблизно третину свого часу. Видавництво має в харківських друкарнях більше 80 відсотків назв своїх книжок. Ми вже майже два роки не вказуємо адреси друкарень на більшості книжок, після того, як одна з них отримала дві ракети С-300 від північного сусіда у "подарунок". Частина техніки у нашому офісі прошита наскрізь металевими паличками розміром з пів-пальця, двір покритий "трояндами" від прильотів касетних "градів" та "смерчів". Так багато де в місті. Це - нова харківська реальність. До постійних жертв та розбитих будинків звикнути не можна. Звикли тільки до тривог. Постійно хтось переказує чергові російські ІПСО про наступ на Харків. Хтось сміється з цього. Хтось чекає на F-16.
Саме F-16, як і потужне далекобійне ППО і є рішенням для Харкова. Всі чекають, коли відгонять від кордону російські Сушки, які кидають на Харківщину КАБи. Всі чекають, коли вже наші партизани на Білгородщині або дрони СБУ та ГУР знищать гніздо російських С-300, які тероризують місто. Останнім часом почастішали приїзди західних дипломатів. Майже через день хтось розмовляє з харківськими чиновниками та областю про "Петріоти", "Іріси-Т" та "Насамси". Поки що ми знаємо про непоодинокі випадки знищення макетів таких комплексів Іскандерами. Ворог регулярно "купує" таку інформацію у тих покидьків-інформаторів, які ще, на жаль, залишилися в місті.
Харків дуже чекає на нашу Перемогу. Тільки завершення бойових дій, а не тимчасове припинення вогню може повернути місту його справжній статус промислового та торговельного лідера. За ці 800 днів тут не залишилося повністю непошкоджених будинків, людей, тих, у кого в найближчому оточенні немає втрат. Кожен день зволікання партнерів з вирішенням питання закриття неба над містом - це десятки мільйонів доларів на відновлення і людські долі, які не можна відновити. Харків - залізобетон. Харків - переможе.
BY Красовицький щоденно
Warning: Undefined variable $i in /var/www/tg-me/post.php on line 280
China’s stock markets are some of the largest in the world, with total market capitalization reaching RMB 79 trillion (US$12.2 trillion) in 2020. China’s stock markets are seen as a crucial tool for driving economic growth, in particular for financing the country’s rapidly growing high-tech sectors.Although traditionally closed off to overseas investors, China’s financial markets have gradually been loosening restrictions over the past couple of decades. At the same time, reforms have sought to make it easier for Chinese companies to list on onshore stock exchanges, and new programs have been launched in attempts to lure some of China’s most coveted overseas-listed companies back to the country.
Telegram announces Anonymous Admins
The cloud-based messaging platform is also adding Anonymous Group Admins feature. As per Telegram, this feature is being introduced for safer protests. As per the Telegram blog post, users can “Toggle Remain Anonymous in Admin rights to enable Batman mode. The anonymized admin will be hidden in the list of group members, and their messages in the chat will be signed with the group name, similar to channel posts.”
