🧠В ленте было столько много отзывов (разной полярности: от восхищенно-сектантских среди наших ура-патрыотив и их либералов до взвешенно-логичных с попытками апеллировать среди людей думающих) про эфир Портникова с Латыниной у Фейгина, что выделила немного своего времени, дабы глянуть и сложить собственное мнение.

Что ж, с грустью констатирую, что эфир этот — чистый встыд. Истошно-истеричное лживое блеянье Портникова, схожее на какое-то пламенное выступление в компартии на собрании, ничего общего с дискуссией, безусловно, не имело. Это был монолог малограмотного пропагандиста — и не более того.

Вдаваться в подробности смысла нет: кто увидел и услышал все то, что нес этот полоумный петин МГУ-шник, и при этом остался им доволен — с теми дискутировать смысла ноль. Значит люди знают историю где-то также, как и сам сабж. Да и дискуссию ведут где-то на том же уровне. Отмечу только, что соврал он практически во всем.

Меня лично возмутило то, с какой беспринципной поверхностной кичливостью он внезапно нарек балет российским, полностью обесценив наших прим и премьеров. А еще то, как он в той же манере оярлычил дневники Шевченко вторичными — по ним, к слову, сейчас готовят спектакль и тд. И я уже молчу о целом спектре иных смешных заблуждений и домыслов.

Наиболее доставила его реплика о том, что «государство будет строить украинскую идентичность в головах людей») Виталий, дорогой, обратись за консультацией к психиатру, что ли. Да и в принципе задумайся: а вот этот вот чисто совково-коммуняцкий нарратив о перестройке чужих мозгов — это точно то, за что мы сейчас воюем?

Но расстраивает больше всего другое. То, что настолько примитивная и постыдная пропаганда востребована. То, что находятся люди, готовые рукоплескать столь жалкому слогу и столь некачественному стилю изложения. То, что триггерит только низкосортная пропаганда, а не качественный фундаментальный продукт.

Меня пугает засилие шариковых и швондеров в ряду самых популярных публицистов и ломов. Меня пугает то, насколько примитивными, поверхностными и глупыми стали люди. Что картинка еще одного глупого петиного идиота с Портниковым и шваброй с рыжими волосами постится некогда уважаемыми людьми.

Всё понятно — дискуссия с простейшими невозможна в силу их умственной деградации (и даже закончивший один из лучших вузов мира МГУ Портников после долгих лет холуйства и пропагандистского поприща скатился на среднячок). Но ведь рано или поздно эта дискуссия потребуется. И кто ее будет вести?..

В мене черговий переїзд і все шкереберть (голова й мізки не виключення). А ще приїхали давні друзі, а ще якась робоча запара, тощо — і все це водночас. Ну, як і має бути в нормальному житті типових сучасних людей) Тому два прохання. Перше: нагадуйте про себе в месенджерах, якщо я про когось забула, не соромтеся, я зараз мало що тримаю в голові. Друге: не кантуйте по незначним питанням, зараз от ну дуже недоречний час. Дякую! Цьом і лю всіх✨

Как известно, самый печальный вид безработицы — это неработающая голова. Ничем иным объяснить непрекращающиеся набеги порохоскота под пост недельной давности о п̶о̶дружке ПЕС-данутого рейдера Княжицкого Виталике Портникове попросту невозможно🤦🏻‍♀️

... Портніков vs Арестович
------------------------------------
В ефірі з Латиніною Портніков , не згадуючи прізвища Арестовича, назвав його аферистом, чи щось типу того.

Арестович викликав Портнікова на дебати.

Портніков відмовився. І аргументував відмову тим, що з Латиніною полемізував як з росіянкою , щоб його почули її російські однодумці. А щодо співгромадян, то він полемізуватиме тільки з тими, хто розділяє його погляди на те, якою має бути Україна. Тому й, як запевняє, ніколи в житті не дискутував в ефірі з депутатами Партії регіонів.

Популярні українські блогери, які мріяли побачити знатний батл між Портніковим і Арестовичем (на кшталт бою Ф’юрі - Усик) були розчаровані.

А я замислився над тим, чи можливий такий батл взагалі?

Для того вирішив подивится "розбір польотів", який вчинили Арестович і Латиніна на її каналі.

Не скажу, що мені було дуже приємно це бачити (насправді, дуже неприємно). Але це було повчально.

Бо Арестович учив Латиніну як недосвідчену школярку. Інструктував, як треба було готуватися до полеміки з Портніковим і як варто було її вести. І Латиніна радо погоджувалася з цією роллю.

І я зрозумів, чому Портніков відмовився.

Зовсім не тому, що, як сказав Чекалкін, не варто боротися із свинями, бо забруднишся в багні. Справжній пропагандист повинен уміти відстоювати свою позицію не тільки в комфортних умовах.

Боюся, причина в тому, що Портніков міг би програти в цьому двобої. Поясню, чому.

Портніков — типовий пропагандист. Арестович — типовий контрпропагандист.

Портніков генерує наративи. Арестович ідеальний руйнівник наративів, він нічого не стверджує, він сіє сумніви.

Досвідчений пропагандист завжди програє досвідченому контрпропагандисту. Бо саме пропагандист повинен шукати аргументи для підкріплення своєї позиції.

А руйнівник не повинен нічого аргументувати. Його зброя — незручні, так звані “кляті” запитання.

От Арестович і вчив Латиніну: які запитання вона мала ставити перед Портніковим. Ось вони:

1. Чому Андрій Боголюбський, за наказом якого коаліція з 11 князів спалила Київ, є злочинцем, а княгиня Ольга, яка спалила столицю древлян — героїчна жінка?

2.Зрадниками чого і кого є Безбородько й Разумовський, якщо ідея української нації сформувалася лише наприкінці ХІХ ст.?

3. Чому в СРСР, де гнобили українську мову, спадщина Шевченка, Франка, Лесі Українки масово вивчалися в середній школі, а їх твори видавалися мільйонними накладами?

4. Чому в розпал сталінського терору в 1939 році перед київським університетом був встановлений пам’ятник Шевченку, і чому він не потрапив під декомунізацію, як витвір комуністичної монументальної пропаганди?

5.Чому неспровокована “спецоперація” з окупації і анексії Буковини й Бесарабії сталінським режимом в 40-і роки минулого століття не ототожнюється в Україні з окупацією і анексією путінським режимом Криму й Донбасу?

6.Чому Юрія Андруховича, який на початку 2000 років стверджував, що Донбас - чужорідне утворення на тілі України, не судили за сепаратизм? А Забужко, яка закликає боротися з російською мовою, видає за кордоном за власні кошти російськомовні переклади своїх творів?

7. Чому так стаплося, що найбільш популярні в Україні пропагандисти - Муждабаєв, Казарін, Портніков, Фейгін, Кисельов та інші, є вихованцями російської школи пропаганди? І чому вони ледь не миттєво перетворилися на українських “ліволіберальних націоналістів” (термін Арестовича)?

Увесь цей перелік запитань без відповідей справляв гнітюче враження. Латиніна ледь не в долоні плескала: “А так можно было?» Поціновувачі її і Арестовича з України отримали гарну методичку руйнування українських наративів.

І не було Портнікова, який би міг дати відсіч.

Власне кажучи, справа не в Арестовичі. Він — лише один з “демонів Максвелла” (який пропускає тільки ті “кляті питання”, які є незручними для українців, і мовчить щодо незручних для росії).

Справа в тому, що незручні запитання (в тому числі й історичного плану) існують. Їх -чимало. Я міг би додати ще з два десятки.

І я не знаю, як відповісти на них так, щоб не відступити від історичної правди, але й щоб не зруйнувати українські наративи.

І погоджуся з думкою Дацюка, який сказав, що в таких випадках він не має іншого виходу ніж ставати на позиції проукраїнського пропагандиста. Бо - війна.

Але ці "кляті питання" мають бути широко обговорені в українському суспільстві. І треба сформулювати консенсусні відповіді на них. Саме консенсусні! Такі, з якими б погодилося все українське суспільство, а не лише 25 його процентів.

Інакше слухатимуть Арестовича.

І Інститут національної пам’яті, на жаль, тут не в поміч. Бо як сказав Дробович — він “лише виконує закон”. А по закону — крок вліво - крок вправо — кримінальна справа.

От і складається враження, що пропагандисти на кшталт Портнікова воліють звертатися до тих, хто перебуває в одній з ними бульбашці.

Переконують переконаних, словом. На крайній випадок направляють лезо свого публіцистичного гніву на тих, хто в цілому згоден — але має й свою думку. Щоб застерегти їх від “єресі”.

Чи потрібні нам такі пропагандисти?

///

Автор Евгений Якунов
Интересный пост, как и комментарии к нему.
Кто не читал — рекомендую.

Зовсім забула за таке круте свято, ну😏

Про батл Портников&Латиніна. І Фейгін — провідник.
Ніколи було писати про цей цирк, але з огляду на резонанс — кілька слів.

Дві позиції спочатку.

Латиніна — за імперії, бо на гора видавали багато чого: наукового, культурного тощо.
Портников — проти імперій, бо там хтось великий пригнічує когось меншого.

Латиніна, підготувавшись, робить перший хід і відразу конем: українці правили пізнім СРСР — весь брежнєвський склад Політбюро. Перераховує Андрія Кириленка, Володимира Семичасного, Підгорного, Гречка, Полянського тощо. І це правда — "застій" справа рук вихідців з України. Тому Україну — ніяк не можна назвати "колонією". А українців — жертвами, що роздмухувалося — до війни — ще з 1990-х (позиція професора Києво-Могилянки, доктора історичних наук Наталії Яковенко, це позиція, яка ніколи не "римувалась" з офіційною історичною доктриною України). То може все-таки партнери були?

На цю позицію одразу у Портникова один єдиний аргумент: усі, хто продовжив кар'єру в Москві — зрадники. Бо там уже була не потрібна українська мова. Ні, не партнери: «Москва завжди намагалася зґвалтувати Україну» (ні, зовсім не пропагандист, як він стверджував, а ще Портников часто посміхався на подібних репліках, чим дещо лякав, але на його високому рейтингу — це не позначилося).

Далі весь діалог був такий.
Латиніна: Брежнєв — зрадник? Гоголь — зрадник? …….- зрадник?
Портников ретельно просіював список. Політики — всі зрадники, бо відмовилися в Кремлі від "своєї украінської ідентичності", а в Гоголя — це трагедія ( навіщо Микола ще рвався до Пушкіна? Але є один аргумент: сюжети мог дать класні – К.Р.).

При цьому Портников заявив, що сам він зберігав свою українську ідентичність, коли "десятки років жив у Москві". Запитання із залу. Навіщо він там жив, якщо йому настільки огидна була і ця РФ та її столиця? Латиніна цього питання не задала, але Віталій все одно, ясно, викрутився б.

При цьому обидва про СРСР говорили, тільки як про РФ, Україну і Білорусію. А Узбекистан, Таджикистан тощо? Як було не відмовлятися від української ідентичності» , якщо інша частина Політбюро: Вірменія, Грузія тощо? Наполягали, до речі, на «радянський ідентичності» тоді.

З України та Росії Портников і Латиніна перемістилися в Європу, на щастя (занадто болюче обговорення на тлі війни) для аудиторії.

Латинініна: А Наполеон — зрадник Корсики?

Портников — підтвердив це (хоча не згадав факт, що своїх політикам місцевим той пропонував свої послуги — вони відкинули Бонапарта). Тепер цитую Віталія: "Воцаріння Наполеона позбавило корсиканський народ шансу на будівництво незалежної держави. Що тут хорошого?" Как я пойняв, це все що може сказати Портников про діяльність Наполеона.

Але найцікавіший момент дискусії, коли Віталій виявляв не свою українську ідентичність, а єврейську. При чому в найнесподіванішій формі. Цитую дослівно Портникова: "Я не поважаю фараонів, які моїх предків змушували будувати свої паршиві піраміди". Браво, Віталію! Ось це — по-справжньому несподіваний погляд на історію стародавнього Єгипту!
Тут суперечки точилися, здебільшого, що ж це були за дивні технології, вже ж не інопланетяни допомагали фараонам будувати піраміди? Але Портников роз'яснив, хто зробив ці "паршиві" споруди, якими, щоправда, наївні туристи досі захоплюються. Але даремно, мабуть, те ж в них «нічого хорошого»?

У результаті батлу всі троє з'ясували, що не всі з них євреї. І навіть тут — Латиніна — програла. Та вона ще й маленька порівняно з опонентом: Портников згадав, як бачив її дівчинкою, яку привела її мама на "Прес-клуб" Кіри Прошутинської на радянському ЦТ. Мовляв, вона і зараз — якась наївна дівчинка, а Портников — і тоді був досвідчений журналіст. Хоча, між нами, Юлія старша за Віталія на рік. Але хто рахує! Головне — перемогти в батлі!

Висновок: згоден із тими, хто був за батл - Портников&Арестович. Той як і Віталій теж має розвинену уяву. Саме за допомогою уяви, квітчастих фраз і закидів Віталій мав кращий вигляд, хоч набагато істеричніший за "нудну" Юлію, яка намагалася наївно чіплятися за деякі аргументи і факти.

Кого я вважаю кращим у цій дискусії, що зібрала мільйони переглядів?

Ви знаєте: Марка Фейгіна. Хоча я, прямо скажемо, не його шанувальник. Мені здається, він єдиний із трьох намагався дотримуватися хоч трохи здорового глузду. І на загальному фоні цього цирку — це було вже не мало.

///

Допис Кості Рильова