Однією зі знакових постатей сучасної загальноєвропейської політики є Карл фон Габсбурґ (народився в 1961 році) – депутат Європейського парламенту, член консервативної Австрійської народної партії, один із провідних діячів Пан’Європейського Союзу, онук останнього імператора Австро-Угорщини. Він віддавна є щирим другом України, незмінно підтримуючи її в публічних виступах та практичній діяльності в Європарламенті. Крім того, він ще з початку цього сторіччя веде в нашій державі медіабізнес – йому належить радіо «Країна-FM», яке від початку свого заснування стовідсотково звучить українською.

У цьогорічному виступі Карл фон Габсбурґ значну увагу приділив Україні та її відчайдушній боротьбі з російським ворогом. Тональність цієї промови натякає на те, що майбутнє Європи нерозривно пов'язане з успіхами українського солдата в боротьбі з російським окупантом.

Пропонуємо переклад промови «Мужність бути відповідальним»:
https://Пломінь/com.plomin.club/habsburg/

🌹 КОХАЮ, А ОТЖЕ ІСНУЮ

Перед вами — роман у листах популярної письменниці з коханцем, представником езотеричного підпілля Рима, відомим як «Люче». Любов піонерки італійського фемінізму до опозиціонера фашистському режиму справа, інтегрального традиціоналіста, неопіфагорійця, масона й… посвяченого? На сторінках роману виринає також фігура Юліуса Еволи — мислителя-традиціоналіста, конфідента Муссоліні та ґуру ультраправої італійської молоді повоєнних часів — тоді ще в ролі денді. Сібілла Алерамо лишила для нас цінний артефакт епохи, свідчення про езотерико-політичні гуртки Рима кінця 20-х, і надала можливість доторкнутися до втраченої реальності, стертої з лиця землі поступом часу.

Триває передзамовлення на нашому сайті. Орієнтовна дата відправки — 30 травня.

Сьогодні День Героїв.

Не всі українські герої лишилися на сторінках історичних книг. У 2022 році ми стали свідками народження нового міфу, нової героїчної сторінки в нашій історії. Її творцями стали ті, хто перебуваючи в повному оточенні взяли на себе відповідальність продовжувати національну боротьбу. Оборона Маріуполя стала осьовою подією спротиву на початку повномасштабного вторгнення: відтягнувши втричі більші сили противника, вони зосередили на собі всю його лють і військову міць. Прийнявши цей удар, маріупольський гарнізон гідно тримав оборону міста 86 днів. Не маючи достатньо зброї, боєкомплекту, медикаментів і навіть питної води.

Найбільша любов — це готовність віддати життя за ближнього.

Подвигом оборонців Маріуполя надихаються сьогодні й надихатимуться наступні покоління. Найменше, що ми можемо — це памʼятати й шанувати загиблих, боротися за тих, хто перебуває в російському полоні, та підтримувати тих, хто повернувся в стрій після всього.

Завітайте на Книжковий Арсенал—2024!

30.05—02.06

Книги Пломеню будуть представлені на стенді з іншими ветеранськими видавництвами.
Номер стенду: B1.29

https://book.artarsenal.in.ua/participants-2024/vydavnytstvo-plomin/

​​В яких фільмах можна побачити старий Київ?

До Дня Києва згадаємо стрічки, котрі здатні перенести глядача в інші епохи, що бачила українська столиця – місто, в яке неможливо не закохатися:

— «Арсенал» (1929, реж. Олександр Довженко) – революційна тематика фільму підлягає нищівній критиці з точки зору сучасного вітчизняного глядача. Та не варто забувати, що Довженко особисто був учасником боїв на «Арсеналі» саме на боці УНР. Крім того, у другій частині «української трилогії» ми можемо побачити старе місто, зокрема, вид на Контрактову площу.

— «Навесні» (1929, реж. Михайло Кауфман) – стрічка, знята відповідно до теорії «кіноока» братом і співавтором Дзиґи Вертова Михайлом Кауфманом, зображує відродження міста, його різноманітного, киплячого життя на тлі пробудження природи. Кадри з видами Києва також є й у Дзиґи Вертова в легендарному фільмі «Людина з кіноапаратом» (1929).

— «Літа молодії» (1959, реж. Олексій Мишурин) – музична комедія про вступ дівчини з невеликого містечка до театрального училища. У фільмі вперше прозвучала «Пісня про рушник» П. Майбороди на слова А. Малишка. Тут є кілька красивих фрагментів із видами Києва – Майдану Незалежності, Володимирської гірки, ВДНГ.

— «Прощайте, голуби» (1960, реж. Яків Сегель) – фільм епохи «відлиги» про остаточне прощання з юністю. Зйомки стрічки повністю проходили в Києві, ми можемо побачити в кадрі Хрещатик, вулицю Авіації (Антонова).

— «За двома зайцями» (1961, реж. Віктор Іванов) – як не крути, але це культова екранізація п'єси Михайла Старицького, що знята в Києві і зробила безсмертним образ тодішньої столиці. Андріївська церква ще довго буде асоціюватися з цією стрічкою.

— «Київські мелодії» (1967, реж. Ігор Самбірський) – ліричний короткометражний фільм з Іваном Миколайчуком у ролі композитора, котрий у пошуках натхнення вирушає на прогулянку зимовою засніженою столицею. Глядач може роздивитися Софійську площу і Володимирську гірку, а ще кілька панорамних видів.

— «Жінки жартують серйозно» (1981, реж. Костянтин Єршов) – мелодрама з трьох новел, що розповідають історію любові головного героя, який шукає образ коханої в різних жінках. У стрічці є безліч сцен, де зображено Київ, наприклад, пляж на Трухановому острові, а ще присутні документальні кадри з Валерієм Лобановським.