YukkaRecommend

З раннього дитинства мене цікавило питання смерті. З раннього це я маю на увазі десь з 7 років. Я приходила з цим питанням до мами, до вчителів у школі. Усіх це чомусь напружувало, а мене дратувало, що ніхто нічого не знає про смерть і все, що люди придумали це лише ідіотську традицію з похороном та поминками.

Для мене смерть ніколи не була страшним явищем. Але завжди було дуже цікаво, а що ж потім. До речі, при цьому я ніколи не була емо чи готкою😂 Можливо, саме тому я з підліткового віку вивчала коран, біблію, тору. Але жодних нормальних відповідей там не було. А потім зрозуміла, що це все написали люди і з таким успіхом я можу почати вивчати міфи давньогрецьких богів (що я теж зробила).

Але ця цікавість виробляла в мені з ранніх років усвідомлення, що це матеріальне життя кінцеве. Мені ніколи не подобався концепт жити планами на майбутнє (я ніби розуміла, що його немає), я любила і обожнюю спонтанність. І завжди жила за принципом: краще зроблю і пошкодую, ніж не зроблю і шкодуватиму все життя.

Можливо, це занадто філософські питання або просто мій хитрий спосіб знецінити якісь проблеми. Але, якщо чесно, то це працює. Я часто нагадую собі, що ми всі зроблені з кісток і м'яса, і нашого фізичного тіла колись не стане. Так, ми все одно залишимося нескінченно вічним, але цей шанс, який нам дано зараз, проєбать ну ніяк не можна.

Тому нехай цей сьогоднішній текст стане вам знаком і нагадуванням, що ми тут і зараз просто зобов'язані кайфувати, любити і пізнавати світ. Це не означає, що треба йти пробувати героїн або повертатися до Петі, це лише нагадування, що точно не варто сумувати через те, що хтось щось про вас не так подумав, ви знову не схудли і не зустріли поки що кохання всього свого життя. Просто продовжуйте йти, головне, щоб впевнено та весело. І пам'ятайте: у самурая немає мети, є тільки шлях🤍

www.tg-me.com/us/YukkaRecommend/com.yukkarecommend/8514

1.1K viewsJun 8 at 09:30

З раннього дитинства мене цікавило питання смерті. З раннього це я маю на увазі десь з 7 років. Я приходила з цим питанням до мами, до вчителів у школі. Усіх це чомусь напружувало, а мене дратувало, що ніхто нічого не знає про смерть і все, що люди придумали це лише ідіотську традицію з похороном та поминками.

Для мене смерть ніколи не була страшним явищем. Але завжди було дуже цікаво, а що ж потім. До речі, при цьому я ніколи не була емо чи готкою😂 Можливо, саме тому я з підліткового віку вивчала коран, біблію, тору. Але жодних нормальних відповідей там не було. А потім зрозуміла, що це все написали люди і з таким успіхом я можу почати вивчати міфи давньогрецьких богів (що я теж зробила).

Але ця цікавість виробляла в мені з ранніх років усвідомлення, що це матеріальне життя кінцеве. Мені ніколи не подобався концепт жити планами на майбутнє (я ніби розуміла, що його немає), я любила і обожнюю спонтанність. І завжди жила за принципом: краще зроблю і пошкодую, ніж не зроблю і шкодуватиму все життя.

Можливо, це занадто філософські питання або просто мій хитрий спосіб знецінити якісь проблеми. Але, якщо чесно, то це працює. Я часто нагадую собі, що ми всі зроблені з кісток і м'яса, і нашого фізичного тіла колись не стане. Так, ми все одно залишимося нескінченно вічним, але цей шанс, який нам дано зараз, проєбать ну ніяк не можна.

Тому нехай цей сьогоднішній текст стане вам знаком і нагадуванням, що ми тут і зараз просто зобов'язані кайфувати, любити і пізнавати світ. Це не означає, що треба йти пробувати героїн або повертатися до Петі, це лише нагадування, що точно не варто сумувати через те, що хтось щось про вас не так подумав, ви знову не схудли і не зустріли поки що кохання всього свого життя. Просто продовжуйте йти, головне, щоб впевнено та весело. І пам'ятайте: у самурая немає мети, є тільки шлях🤍

BY YukkaRecommend