Команда вчених виявила, що без людини найпоширеніший вид тарганів, ймовірно, не існував би, повідомляє Washington Post.

Найпоширеніший у світі вид тарганів — жовто-коричневий шкідник, якого називають німецьким тарганом, або прусаком — зараз зустрічається скрізь і, якщо вам не пощастить, навіть у вашому домі.

Але в той же час, коли вчені шукають його природне середовище існування, вони не можуть його знайти.
“Його походження залишається загадкою”, — сказав Едвард Варго, міський ентомолог з Техаського університету A&M. “Вони існують лише в будівлях”.

Тепер вчені, які провели аналіз ДНК таргана, кажуть, що розгадали 250-річну загадку про те, звідки походить ця всюдисуща комаха.

Відповідь - ми. Ми зробили таргана. Вид відгалужився від свого найближчого родича лише близько 2100 років тому, що є миттю у масштабі еволюції, та повністю пристосувався до проживання в помешканнях поруч із людьми.

“Він сформувався як вид завдяки адаптації до середовища, створеного людиною», — сказав Варго. «Він створений середовищем, що його створила людина”.
Таргани є свідченням здатності природи пристосовуватися навіть до найнесприятливіших середовищ. Ця адаптивність дозволила комахі поширитись від Аляски до Антарктиди та стати одним із найчисленніших видів у світі.

Тарган долав світ, ховаючись у вантажах літаків, поїздів і автомобілів. Перші відомості про шкідника з’явилися в Європі в середині 18 століття, незабаром після Семирічної війни, першої війни, що точилась на багатьох континентах,що дозволило таргану поширитися по світу, подорожуючи автостопом з солдатами.

Європейці назвали нову для них істоту на честь своїх ворогів у тому конфлікті. Росіяни назвали його “прусським тарганом”, тоді як країни, що воювали з Росією, назвали його “російським тарганом”.

Шведський біолог Карл Лінней назвав його німецьким тарганом, і ця назва прижилася. (Швеція воювала проти Пруссії у війні.)

“Назва справді упереджена і свідчить про особисті, національні чи політичні переваги того часу”, — сказав Цянь Тан, науковий співробітник Гарварду, який керував дослідженням.

Століттями справжнє місце народження цієї комахи залишалося загадкою, навіть коли вона завоювала світ. Прусак розмножується швидше, ніж інші види тарганів, посилюючи його здатність до еволюції. Одним із ключів до його успіху є стійкість до більшості отрут.

«Якщо ми зможемо знати походження виду, — сказав Тан, — ми зможемо спробувати визначити механізм цієї швидкої еволюції стійкості до інсектицидів».

Щоб точно визначити початок появи комахи, Тан і його команда зібрали майже 300 особин тарганів із 17 країн на шести континентах, щоб скласти карту її глобального поширення.

Аналізуючи геноми тарганів, Тан і його колеги дійшли висновку, що вид відгалужується від іншого виду, азіатського таргана, який жив у дикій природі та був поширений у Індії та М’янмі більше двох тисячоліть тому.
Звідти таргани їздили з мандрівниками під час ісламських династій та колоніальних часів.

Проте в деяких країнах, в Україні, зокрема, останніми десятиліттями спостерігається різке зменшення популяції тарганів. Це пояснюється покращенням санітарних та побутових умов, зокрема, відмова від сміттєпроводів у житлових будинках, розповсюдження поліетиленового пакування продуктів та пакетів для сміття, поява більш ефективних інсектицидних препаратів (прим. адміна).

Тепер дослідники хочуть знайти гени, які дозволили німецьким тарганам процвітати в міських джунглях, щоб краще боротися з ними та іншими шкідниками.
“Зі зростанням урбанізації світу це стане більш поширеним явищем”, — сказав Варго. “Міське середовище стає набагато більш поширеним видом екосистеми”.
Що стосується цього імені? Тан вважає, що настав час відмовитися від німецького прізвиська.
“Ймовірно, потрібно перейменувати його в більш науковий спосіб”.

Пройшов майже рік після руйнування греблі Каховської ГЕС.
Береги колишнього Каховського водосховища вкриті мушлями, а у висохлому ґрунті проросла біла верба.

Еколог Вадим Манюк розповідає, як на території площею майже 150 тис. гектарів, яка колись була дном водосховища, нині виріс густий ліс.
Флора різноманітна: більшу територію займає верба заввишки 2,5-3 метри, водяний щавель та західний каркас. З часом, каже Вадим Манюк, кількість цих дерев та рослин зменшиться, також засіються нові види: в’яз та навіть дуб звичайний.
Детальніше—у відео Суспільного.

Масивний антарктичний льодовик, який може підняти глобальний рівень моря до 60 см, якщо розтане, тане набагато швидше, ніж вважалося раніше.

Нове дослідження було опубліковано в понеділок у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Автори працюють в Каліфорнійському університеті в Ірвайні, Лабораторії реактивного руху NASA при Каліфорнійському технологічному інституті, Університеті Ватерлоо в Канаді та фінській компанії ICEYE, яка надала супутникові знімки (одним з супутників цієї компанії володіє і Україна).

Як йдеться у дослідженні, льодовик Твейтс, найширший у світі, коливається вгору та вниз під час щоденних припливів. Коли вона піднімається вгору, тепла морська вода піднімається під лід далі, ніж вважали вчені, - до 6 кілометрів, згідно з супутниковими даними. Вчені виявили, що це може значно збільшити площу, на якій тане льодовик.

Танення Твейтса, відомого в народі як “льодовик судного дня”, означає, що теплий океан може поглинути льодовик Західної Антарктики, що призведе до глобального підвищення рівня моря.

“Вода здатна проникати під лід на набагато більші відстані, ніж ми думали”, — сказав Ерік Ріньйо, вчений з Каліфорнійського університету в Ірвайні та Лабораторії реактивного руху NASA, який керував дослідженнями. “Приплив ніби посилає ударну хвилю під льодовиком, і ми бачимо, як вода рухається на кілометри під ним”.

Дослідницька група Ріньйо раніше задокументувала такі значні приливні хвилі морської води під льодовиком Петерманн, одному з найбільших льодовиків Гренландії. Але порівняно з Твейтсом Петерманн виглядає маленьким. Ширина льодовика Твейтс в місці, де він виходить до океану, становить 130 км, у порівнянні з приблизно 16 км у льодовика Петерманна.

Твейтс зараз причеплений до дна океану двома океанськими хребтами під льодовиком. Але коли приплив піднімає льодовик, нові дослідження показали, що морська вода надходить над або навколо одного з них. Якби Твейтс від’єднався від обох хребтів, це дозволило б теплій океанській воді потрапити в область, де морське дно опускається вниз у дуже глибокі регіони в напрямку до центру Західної Антарктиди.

Нове дослідження “підтверджує, що відбувається процес підштовхування води під льодовик. Це спостерігали за допомогою кількох інших методів, але ніколи не з такою динамічною роздільною здатністю”, — сказала Брітні Шмідт, науковець з Корнельського університету, яка вивчала підводний і підлідний регіон льодовика за допомогою підводного робота під назвою Icefin.

Декілька інших науковців прокоментували, що нове дослідження викликає занепокоєння, але залишається невідомим, як швидко Твейтс розтане.

“Ці нові спостереження справді виняткові”, — сказав Матьє Морлігхем, експерт з Дартмутського коледжу, який використовує моделювання льодовикового покриву для вивчення майбутнього Твейтса та інших льодовиків.

Але він сказав, що наведена модель, не може надати абсолютно точні дані за допомогою інформації лише від проведених досліджень. Потрібно більше даних.
“Ми не знаємо, як швидко від океанської води тане лід”, — сказав Морлігем. “Процес може бути як повільним, так і швидким і сягати понад десять метрів на рік чи більше”.

Джон Андерсон, геолог з Університету Райса, який також вивчав льодовик, сказав, що умови на лінії, де льодовик знаходиться на морському дні та піддається впливу океану, “чутливі навіть до незначних коливань, спричинених припливами”.
Дослідження руху льодовиків з далекого минулого показують, що ці зміни можуть відбуватися швидко, сказав він. Але для точного знання того, як швидко тепла вода спричинить танення, потрібне детальне картографування морського дна, а це зробити складно в такому віддаленому місці.

Танення льоду відбувається тому, що проникаюча морська вода на кілька градусів тепліша за точку замерзання льоду на тій глибині і тиску, де льодовик Твейтс лежить на морському дні. Поки що під нього надходять лише тонкі шари води, але Ріньйо вважає, що це вже може завдати великої шкоди.
“Це дуже тонкий шар води, але він надходить з океану, він теплий та солоний і йде на великій швидкості”, — сказав він.