У Васі Обломова є пісня "Пасажир Якубович". Суть у тому, що через затримку рейсу пасажири незручно чекають у залі чекання, що буде далі. Адміністрації аеропорту на них похуй, плюс поєбать. І тут серед пасажирів встає Леонід Якубович і зі словами: "Я ведущий 'Поля чудес'! Что вы творите?! Это пиздец!" — виражає гнів пасажирів. У житті пасажирів ніхуя не змінюється, і вони так само хуйово сидять і чекають рейс. Але водночас пасажири відчувають велике внутрішнє піднесення, бо хтось встав і сказав! Майже дотичні до цього голосу свободи.
До чого тут епізод цієї пісні. Там зі вчора весь фейсбук, радісно тримаючи один одного за лайки, репостить статтю, яку можна назвати "Мемуари бившей": де збита льотчиця, яка пів року намагалась пристроїтись до нової адміністрації і не змогла, пише, що "і нє он ушол, а я сама єго бросіла".
Ця абсолютно беззмістовна стаття — пасажира Якубовича, який чекає рейс на Мічіган, але встає в повний зріст — і далі по тексту.
І весь обриганий фейсбучний ларьок, кожен лідер отсутствующих мненій, вже забув, як 6 квітня 2025 року так само тримав один одного за обурений лайк, де та сама Бріджет Посол не могла внятно сказати голосом через твітор, хто саме обстріляв Кривий Ріг, бо вона ще намагалась знайти собі місце в новій конфігурації.
Любі друзі, дорога родино, шановні громадяни, ви коли хочете долучитись до чужої думки, бо власної нема, і встать в повний зріст — ви хоч таблєткі від склерозу пийте. Фу.
До чого тут епізод цієї пісні. Там зі вчора весь фейсбук, радісно тримаючи один одного за лайки, репостить статтю, яку можна назвати "Мемуари бившей": де збита льотчиця, яка пів року намагалась пристроїтись до нової адміністрації і не змогла, пише, що "і нє он ушол, а я сама єго бросіла".
Ця абсолютно беззмістовна стаття — пасажира Якубовича, який чекає рейс на Мічіган, але встає в повний зріст — і далі по тексту.
І весь обриганий фейсбучний ларьок, кожен лідер отсутствующих мненій, вже забув, як 6 квітня 2025 року так само тримав один одного за обурений лайк, де та сама Бріджет Посол не могла внятно сказати голосом через твітор, хто саме обстріляв Кривий Ріг, бо вона ще намагалась знайти собі місце в новій конфігурації.
Любі друзі, дорога родино, шановні громадяни, ви коли хочете долучитись до чужої думки, бо власної нема, і встать в повний зріст — ви хоч таблєткі від склерозу пийте. Фу.
Ліворуч - прекрасна ілюстрація того, як люди, які не є державними службовцями, не отримують зарплати від держави (ну, принаймні за ці функції) і, звісно ж, не зобов’язані подавати декларації про майно, - у ролі загадкових радників - цілком буденно впливають на державні рішення завдяки зручному доступу до порядку денного.
Праворуч - ті ж самі особи, які не є державними службовцями, не отримують зарплати від держави (за ті ж самі функції) і не подають декларації, - уже з обуреним обличчям СУВОРО засуджують інших людей, які, уявіть собі, не є державними службовцями, не отримують зарплати від держави й не подають декларації, але теж впливають на державні рішення. Через той самий доступ до порядку денного.
Виникає цілком резонне питання: чим же перші відрізняються від других?
Праворуч - ті ж самі особи, які не є державними службовцями, не отримують зарплати від держави (за ті ж самі функції) і не подають декларації, - уже з обуреним обличчям СУВОРО засуджують інших людей, які, уявіть собі, не є державними службовцями, не отримують зарплати від держави й не подають декларації, але теж впливають на державні рішення. Через той самий доступ до порядку денного.
Виникає цілком резонне питання: чим же перші відрізняються від других?