Містика якась.
Хоча я вже нічому не дивуюся.

Прокинувся сьогодні пізно й у поганому настрої, довго валявся в ліжку й раптом чомусь подумав про Жуля Верна. Згадував, які книги колись читав, що маю в себе в бібліотеці й такі ж інші дрібниці. Врешті дістав телефон і вбив у пошук його ім'я. Так от, уявіть мій подив, що саме

цього дня рівно 120 років тому - 24 березня 1905 року (якщо ви такі ж гуманітарії, як і я) - в Ам'єні від цукрового діабету помер Жуль Верн.

Не знаю, як у вас, а в мене в ранньому підлітковому віці була гіперфіксація на творчості цього француза. І попри це я аж ніяк не вважаю його книги підлітковими чи дитячими (про що вперто забувають українські видавці, роблячи якомога тупіші й відразливіші обкладинки).

Мені страх як не вистачає гарних українських видань Жуля Верна, тим паче, що перекладів достатньо ще з міжвоєнного часу.

Натомість дві книги українською, які я маю - це фентезійний горрор Замок у Карпатах та антиутопія Париж двадцятого століття - твори поза звичним пригодницьким каноном.