⸙ Index Librorum ⸙

Вузол пам'яті.
Дата, що мов перехресними часовими потоками пов'язує так багато подій, місць і людей - 20 лютого.
День пам'яті Героїв Небесної сотні - вже 11-та річниця масових розстрілів на Майдані. 120 років з дня народження Уласа Самчука. Поет Анатолій Криловець мав би святкувати 64-ий день народження.

Київ, Дермань, Острог. І в центрі цих перехресть - хлопець із найщирішою посмішкою, хлопець, що був моїм другом.
Олександр Подвишенний.

Сашко був поетом, і вчився в поетів: якраз Анатолій Криловець був одним з його викладачів ув Острозькій академії. А коли почалася Революція Гідності, Сашко стояв в авангарді на Майдані. І ми, хто залишився в Острозі, в гуртожитку між собою ділилися епічним відео з ютубу, де у випуску новин впізнали Сашка серед інших "наших", острозьких. Потому - аспірантура. І знаєте, про що писав дисертацію Сашко? Про творчість Уласа Самчука. Під керівництвом Світлани Кочерги, літературознавиці, котра покинула Крим й очолюваний нею музей Лесі Українки в Ялті. Й от у цьому плетиві пам'яті ще одне місце і дата - один з найсвітліших днів у моїй пам'яті. І як же я вдячний долі, що мав з собою фотоапарат.

Дермань, 25.04.2015
Село, де народився Самчук, де вчився у гімназії в 1917-1920 роках, у приміщенні якої зараз працює колоритний музей Уласа Самчука і Бориса Тена. І перший та єдиний раз, коли я там побував. У чудовій компанії.

Повірте, ви помітили б Олександра у натовпі та впізнали його одразу. Зустрівшись із вами поглядом, він ще здалеку привітав би вас усмішкою від вуха до вуха - настільки він був радий бачити кожного знайомого. І хоч інколи від його жартів було - хоч стій, хоч падай, проте він заряджав будь-яку компанію своєю світлою енергією та ентузіазмом наче якийсь пауербанк. Я справді не пам'ятаю Сашка зневіреним чи знесиленим, він навіть дратувався якось конструктивно. А головне - для нього не існувало непосильних завдань, перед якими б він спасував. Не боявся відповідальності і вмів керувати. Знаю, бо якось він безпосередньо керував і мною - у Правому секторі. З його рук я отримав і своє посвідчення. От, праві радикали, як і Самчук, зрештою 😏

Сашко знав, що буде війна. Ще в січні 2022-го підписав контракт у ТРО. У 2024-му був командиром стрілецької роти і 75 днів стримував ворога на лівому березі - в Кринках. Був там єдиним офіцером.
Назавжди в строю.

А в моїй пам'яті Сашко буде таким от усміхненим хлопцем одного весняного дня в хорошій компанії в Дермані.

www.tg-me.com/tw/telegram/com.IndexLibrorum/570

102 viewsFeb 21 at 07:33

Вузол пам'яті.
Дата, що мов перехресними часовими потоками пов'язує так багато подій, місць і людей - 20 лютого.
День пам'яті Героїв Небесної сотні - вже 11-та річниця масових розстрілів на Майдані. 120 років з дня народження Уласа Самчука. Поет Анатолій Криловець мав би святкувати 64-ий день народження.

Київ, Дермань, Острог. І в центрі цих перехресть - хлопець із найщирішою посмішкою, хлопець, що був моїм другом.
Олександр Подвишенний.

Сашко був поетом, і вчився в поетів: якраз Анатолій Криловець був одним з його викладачів ув Острозькій академії. А коли почалася Революція Гідності, Сашко стояв в авангарді на Майдані. І ми, хто залишився в Острозі, в гуртожитку між собою ділилися епічним відео з ютубу, де у випуску новин впізнали Сашка серед інших "наших", острозьких. Потому - аспірантура. І знаєте, про що писав дисертацію Сашко? Про творчість Уласа Самчука. Під керівництвом Світлани Кочерги, літературознавиці, котра покинула Крим й очолюваний нею музей Лесі Українки в Ялті. Й от у цьому плетиві пам'яті ще одне місце і дата - один з найсвітліших днів у моїй пам'яті. І як же я вдячний долі, що мав з собою фотоапарат.

Дермань, 25.04.2015
Село, де народився Самчук, де вчився у гімназії в 1917-1920 роках, у приміщенні якої зараз працює колоритний музей Уласа Самчука і Бориса Тена. І перший та єдиний раз, коли я там побував. У чудовій компанії.

Повірте, ви помітили б Олександра у натовпі та впізнали його одразу. Зустрівшись із вами поглядом, він ще здалеку привітав би вас усмішкою від вуха до вуха - настільки він був радий бачити кожного знайомого. І хоч інколи від його жартів було - хоч стій, хоч падай, проте він заряджав будь-яку компанію своєю світлою енергією та ентузіазмом наче якийсь пауербанк. Я справді не пам'ятаю Сашка зневіреним чи знесиленим, він навіть дратувався якось конструктивно. А головне - для нього не існувало непосильних завдань, перед якими б він спасував. Не боявся відповідальності і вмів керувати. Знаю, бо якось він безпосередньо керував і мною - у Правому секторі. З його рук я отримав і своє посвідчення. От, праві радикали, як і Самчук, зрештою 😏

Сашко знав, що буде війна. Ще в січні 2022-го підписав контракт у ТРО. У 2024-му був командиром стрілецької роти і 75 днів стримував ворога на лівому березі - в Кринках. Був там єдиним офіцером.
Назавжди в строю.

А в моїй пам'яті Сашко буде таким от усміхненим хлопцем одного весняного дня в хорошій компанії в Дермані.

BY ⸙ Index Librorum ⸙