Добре, що ви запитали мене про фільм Антонюк «Банальність зла». Оскільки нескінченний літературний снобізм є моїм найулюбленішим заняттям, що би я хотів про це сказати?
Фільм вирішує два основні питання: 1) дешеві понти авторки, яка претендує на читання складних книжок; 2) такі ж дешеві понти авторки – маніфестація мови спілкування, яка не несе користі сюжету і заважає розкритися об'єкту інтерв'ю.
Фільм починається з посилання типу: «От є така книга якоїсь там Ганни Арендт, і ми ото будемо робити кіно, як у книзі». І це маніпуляція тупим бидлячим глядачем, який звик сморкатися в штору і тому є основною ЦА цього кіно.
Якби глядач не сморкався в штору, не тушив беники об язик у падіку і не харкав на спір на п'ять метрів, то глядач би знав, чому книга так називалася і в чому був її культурний феномен.
Культурний феномен «Банальності зла» полягав у тому, що була показана абсолютна відірваність бюрократа-кар'єриста, який був, по суті, логістом і кайфував від своєї роботи, не усвідомлюючи моральних наслідків своїх дій. Тобто Ейхман як складна мисляча людина вирішував «логістичні задачі» і радів, що стовпчики сходяться, не роздумуючи й не рефлексуючи, про що ці стовпчики. Джерелом зла була не сконцентрована ненависть чи будь-яка емоція, а просто слідування правилам системи, продуктом якої і був Ейхман, та віднайдення своєї професії в рамках нацистської системи. При тому саме наявність розуму, освіти, фаху і були важливим елементом демонстрації джерел тоталітаризму в оригінальному творі. Тобто ідея була в тому, щоб показати що розумна освічена істота здатна на жахливе.
А що в кіно? Російські полонені – це чуваки з критої хати в сраці світу, які заїхали туди по малолітці з 6–9 класами освіти й, очевидно, не є мислячими освіченими суб'єктними бюрократами. Вони й людьми не дуже є. Вони ближчі до худоби, яка просто вибрала спосіб покинути одне стійло і випадково потрапила в стійло українського полону. Їх не можна порівнювати з кейсом Ейхмана, бо немає ніякої банальності зла в тому, що сусідський кіт сере вам під двері. А там «люди» інтелектуально від кота некисло так відстають і позбавлені здатності рефлексувати. На відміну від. Нема ніякої ідеї в тому, щоб показати що позбавлена розуму майже тварина здатна на жахливе.
Тобто з якимось майором штабу пристойної бригади РФ могли бути бесіди, схожі на Банальність зла. З льотчиками, ще якимись міцними фаховими тіпами, чия професія передбачала наявність базових когнітивних функцій, освіти та, як наслідок, світогляду. Але те біосміття, яке є у кіно, не є навіть суб'єктом, щоб його міркування можна було порівняти з першоджерелом назви.
Тому є повна невідповідність назви та змісту разом із дуже нудною подачею та цільовою аудиторією, яка на четвертий рік повномасштабки відкрила для себе бесіди з полоненими (не думав, що такі люди ще є).
Окремо заважає сприйняттю намагання вести бесіду українською мовою з гуманоїдами, які не здатні формулювати власні думки навіть російською. Воно навіть слабко нагадує розмову.
Якщо завдання – показати, наскільки жалюгідні ті, хто пішов захоплювати Україну, і чому вони це зробили, то окей, нехай буде. Чим це краще за роки діяльності Золкіна – не зрозуміло, але чим більше такого контенту, тим краще. Якщо ж завдання – відрефлексувати поведінку представників ворога через призму відомого твору, то воно, очевидно, провалене.
Добре, що ви запитали мене про фільм Антонюк «Банальність зла». Оскільки нескінченний літературний снобізм є моїм найулюбленішим заняттям, що би я хотів про це сказати?
Фільм вирішує два основні питання: 1) дешеві понти авторки, яка претендує на читання складних книжок; 2) такі ж дешеві понти авторки – маніфестація мови спілкування, яка не несе користі сюжету і заважає розкритися об'єкту інтерв'ю.
Фільм починається з посилання типу: «От є така книга якоїсь там Ганни Арендт, і ми ото будемо робити кіно, як у книзі». І це маніпуляція тупим бидлячим глядачем, який звик сморкатися в штору і тому є основною ЦА цього кіно.
Якби глядач не сморкався в штору, не тушив беники об язик у падіку і не харкав на спір на п'ять метрів, то глядач би знав, чому книга так називалася і в чому був її культурний феномен.
Культурний феномен «Банальності зла» полягав у тому, що була показана абсолютна відірваність бюрократа-кар'єриста, який був, по суті, логістом і кайфував від своєї роботи, не усвідомлюючи моральних наслідків своїх дій. Тобто Ейхман як складна мисляча людина вирішував «логістичні задачі» і радів, що стовпчики сходяться, не роздумуючи й не рефлексуючи, про що ці стовпчики. Джерелом зла була не сконцентрована ненависть чи будь-яка емоція, а просто слідування правилам системи, продуктом якої і був Ейхман, та віднайдення своєї професії в рамках нацистської системи. При тому саме наявність розуму, освіти, фаху і були важливим елементом демонстрації джерел тоталітаризму в оригінальному творі. Тобто ідея була в тому, щоб показати що розумна освічена істота здатна на жахливе.
А що в кіно? Російські полонені – це чуваки з критої хати в сраці світу, які заїхали туди по малолітці з 6–9 класами освіти й, очевидно, не є мислячими освіченими суб'єктними бюрократами. Вони й людьми не дуже є. Вони ближчі до худоби, яка просто вибрала спосіб покинути одне стійло і випадково потрапила в стійло українського полону. Їх не можна порівнювати з кейсом Ейхмана, бо немає ніякої банальності зла в тому, що сусідський кіт сере вам під двері. А там «люди» інтелектуально від кота некисло так відстають і позбавлені здатності рефлексувати. На відміну від. Нема ніякої ідеї в тому, щоб показати що позбавлена розуму майже тварина здатна на жахливе.
Тобто з якимось майором штабу пристойної бригади РФ могли бути бесіди, схожі на Банальність зла. З льотчиками, ще якимись міцними фаховими тіпами, чия професія передбачала наявність базових когнітивних функцій, освіти та, як наслідок, світогляду. Але те біосміття, яке є у кіно, не є навіть суб'єктом, щоб його міркування можна було порівняти з першоджерелом назви.
Тому є повна невідповідність назви та змісту разом із дуже нудною подачею та цільовою аудиторією, яка на четвертий рік повномасштабки відкрила для себе бесіди з полоненими (не думав, що такі люди ще є).
Окремо заважає сприйняттю намагання вести бесіду українською мовою з гуманоїдами, які не здатні формулювати власні думки навіть російською. Воно навіть слабко нагадує розмову.
Якщо завдання – показати, наскільки жалюгідні ті, хто пішов захоплювати Україну, і чому вони це зробили, то окей, нехай буде. Чим це краще за роки діяльності Золкіна – не зрозуміло, але чим більше такого контенту, тим краще. Якщо ж завдання – відрефлексувати поведінку представників ворога через призму відомого твору, то воно, очевидно, провалене.
BY Котов
Warning: Undefined variable $i in /var/www/tg-me/post.php on line 283
However, analysts are positive on the stock now. “We have seen a huge downside movement in the stock due to the central electricity regulatory commission’s (CERC) order that seems to be negative from 2014-15 onwards but we cannot take a linear negative view on the stock and further downside movement on the stock is unlikely. Currently stock is underpriced. Investors can bet on it for a longer horizon," said Vivek Gupta, director research at CapitalVia Global Research.
Find Channels On Telegram?
Telegram is an aspiring new messaging app that’s taking the world by storm. The app is free, fast, and claims to be one of the safest messengers around. It allows people to connect easily, without any boundaries.You can use channels on Telegram, which are similar to Facebook pages. If you’re wondering how to find channels on Telegram, you’re in the right place. Keep reading and you’ll find out how. Also, you’ll learn more about channels, creating channels yourself, and the difference between private and public Telegram channels.
