Цього тижня американські та українські хірурги роблять пластичні операції на обличчі нашим захисникам одразу у трьох українських лікарнях.

Моє завдання – організувати. Тому частково була присутня на консультаціях. Маю для вас дещо важливе – історії, що стоять за кожною з травм. Тому що насправді - вони наші спільні.

Військовослужбовець А., 20 років. Отримав поранення обличчя в Кліщіївці Донецької обл. 7 місяців тому. Не бачить на одне око, але на питання, чи пішов зі служби, категоричне: «Ні, і це моє свідоме рішення!» Сам із Закарпаття, став до лав ЗСУ з перших днів повномасштабної війни.

Якби ви тільки бачили ту чарівну посмішку і як закохано він говорить про дівчину, яка чекає на нього вдома♥️

Зір на правому оці втрачений повністю, але хірурги пообіцяли, що візуально воно буде виглядати набагато краще. Він нервує, а я впевнена — буде красунчик))

А ще був Сергій: численні уламкові поранення обличчя й голови 6 місяців тому під Бахмутом. Практично немає зубів, великі рубці на голові, відсутнє око. Старанно намагається вимовляти слова, хоча при розмові ніби самій боляче – як же важко йому дається. І я просто хочу, щоб йому не боліло.

Іван. Як і інші, не вважає себе героєм і зробив би все те саме знову, не змінюючи жодного рішення. Його готують до операції, щоб видалити залишки зубів, виправити щелепу і покращити зовнішній вигляд.

Штурмовик Віктор. Чисельні мінно-вибухові травми на Бахмутському напрямку в серпні 2023. Одне око повністю втрачено, друге бачить силуети. Дружина Ірина постійно тримає його за руку. Перша операція тривала 8 годин, коли Віктору пересаджували шкіру на обгорілі частини обличчя і рятували руку. І коли американці сказали, що операція з протезування ока займе лише годину, він з посмішкою сказав: «Легко! Головне, щоб я виглядав як людина і зміг зняти чорні окуляри».

Загалом вчора провели більше 30 консультацій в одній лікарні.

PS. Окрема подяка Михайло Радуцький за підтримку цієї ініціативи та вчасні поради й нагадування, що я ще не хірург)